algarkavy

Слава Ісусу Христу, парафіяни! Сьогодні, у Луки 12:16-21, Господь говорить з нами про багатство 🙂 Хто хоче бути багатим? Що ж, хто то має вуха нехай слухає 🙂:
Сказав Господь таку притчу: «В одного багатого чоловіка добре вродила нива. І міркував він сам у собі, кажучи: “Що мені робити? Бо немає куди мені зібрати плодів моїх”.
І сказав: “Ось що зроблю: зруйную мої житниці та більші збудую, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє, і скажу душі моїй: “Душе́, ти маєш багато добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись!””
Але сказав йому Бог: “Нерозумний! Цієї ночі душу твою зажадають від тебе: кому ж дістанеться те, що ти заготовив?” Так буває з тим, хто збирає для себе, а не для Бога багатіє».
Що таке багатство? Це якась цінність, так? Гроші, кар’єра, зовнішність, влада, майно, сприйняття серед людей, стиль життя, люди. Багач у притчі мав багатство, судячи з усього чесно зароблене умом та працею. І, в принципі, саме-по-собі багатство не викликає осуду. Але є проблема — це навіщо йому було багатство. Його ціль була: 19 І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! Десь ми вже це чули, в іншій притчі, про багача і Лазаря. Як Господь ставиться до такої позиції? 20 Бог же до нього прорік: Нерозумний... Це майже та сама оцінка, яку ми бачимо в 13-му псалмі: Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! І ми знаємо про сумну долю таких багачів. Так в чому ж гріх?
Господь тут відповідає:21 Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога. Тобто мова йде що є ще якесь багатство, і це багатство не земне, яке точить іржа, і що його потрібно збирати.
І власне те, як ми збираємо багатство показує яке саме багатство ми збираємо. Так говорить Господь: люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! Якщо ми прагнемо грошей, кар’єри, слави, здоров’я, країни, іншої людини, навіть “духовного життя” (точніше стилю життя) усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю то що є нашим... ну, не Господом, а кумиром? Не сотвори собі кумира.
Взагалі, Заповіді варто розглядати не як заборони, а як межі, за якими небезпека. Ці межі встановлені для нашої користі.
Хоча Господь створив нас з любові і для любові, Він нас не потребує. Він нас любить, але Він буде існувати і без нас. А ми створені для того, щоб любити Його, спілкуватись з Ним, мудро і з любов’ю царювати над цим світом. А кумири починають царювати над нами. Я називаю це “достігаторство”. Проблема не в грошах, майні, здоров’ї, красі, творчості — це благословення їх мати. Проблема в тому, що достігаторство відрізає нас від Джерела життя, випиває життєві сили і нічого не дає взамін.
А є інша крайність: від того всього відмовитись, але все одно не знайти того, що шукаєте. Бо це теж може бути достігаторством тільки вже в навколодуховному плані.
Свято місце пусто не буває, на місце Бога прийдуть кумири. Питання, чи дадуть кумири те, що ми справді шукаємо?
Напрямок в якому ми йдемо перевіряється одним питанням: ти щасливий? Не гордий досягненнями, а саме щасливий? Якщо ми боїмося втратити це щастя — ми щасливі? Бо земні речі можуть дати щастя, але на деякий час. Це лише питання часу, коли вони нас розчарують — у нас закінчиться джерело доходу, заберуть на війну, покинуть любимі, діти виростуть, станемо непотрібними. І прийде гіркота і пустота. І те, що колись робило тебе щасливим тепер зробить тебе рабом. І при тому всьому людина може ходити до Церкви, жити церковним життям але не бути щасливим. Чому так? Бо не те багатство ми шукали...
Бо потрібно шукати Бога, а не кумира. щастя дає відносини з Богом, вони приносять Царство Небесне.
Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу свою? (Мт. 16:26) Чи достігаторство дасть нам мир, радість, благодать? Царство Небесне всередині вас є. Ми його досягнемо? Взагалі, рай без Бога можливий?І
Що ж, браття та сестри. Господь каже, де нам шукати правильне багатство. Молімося, щоб його знайти. І нехай благословить нас Бог всемогутній: Отець, Син і Святий Дух!

Жаль, що його не релізнули років на 5-7 раніше. Розвиток індустрії міг би бути більш прямим.
Що мені дуже подобається:

• реалізація масивів та списків в одному зручному стилі.
• залишили вказівники (pointers)
• підхід до обробки помилок, коли нема try/catch, а є перевірка прямо там, де вони можуть виникнути. Особисто я і в інших мовах намагаюсь так робити, не доводячи до try/catch в яких ти легко можеш загубити серйозну проблему. Тим більше що раніше, вони були дорогі в java.
• підхід до ООП, де нема об’єктів в класичному стилі, з наслідуванням, а є об’єкти в стилі SmallTalk з повідомленнями та композицією. Колись я щось таке робив на Python:
  

  my_object = {
      "method": lambda: print("Hello...")
  }
  my_object["method"]()

  І на чистому С теж можна використати цей підхід. Тобто об’єкт за такого підходу є — це те, що він може робити (це ще називається качина типізація), а не класична ієрархія класів. /В Python та JavaScript ми маємо качину типізацію з ієрархією класів — жахливу і тормозну суміш/. А тут все швиденько.

Що не подобається:

• вцілому, це Pascal-переросток з дещо наркоманським синтаксисом (розумію, компілятор робити простіше). Втім, це не дивно, бо розробники явно пройшлись з олівцем статтею Брайяна Кернігана.
• UTF-8 для кодування строк. В результаті є два різних текстових контейнера: строки і руни. Я розумію різницю між ними, але людина сприймає string як читабельну строку і вводити для роботи з цим різні сутності не дуже добре. В Java зробили простіше String — це юнікод, який за потреби просто перетворюється в те, що потрібно.
• відсутність Optional, як у Java. Я люблю його за те, що це свідомий контракт, який потрібно обробити. В Go можна для цього використати кортеж, але на мій смак Optional краще тим, що такі б’є по рукам. Це один з тих нечастих випадків, коли я підтримую цю практику.

Боюся, що Go це лебедина пісня тієї old school школи, яка дотримувалась мінімалістичного підходу, де інструмент має бути простим, а відповідальність залишається на програмістові. Я люблю цей підхід, який реалізовано в С та Go. Але «Не вірю я у силу слова, а вірю в силу звіздюлєй» © Митець. Для великих команд з такою-сякою кваліфікацією та складних проектів краще Java. В принципі, поки що Go мені більше подобається ніж ні і куди засунуть однозначно знайдеться.